Порохня
Волочиський район, Хмельницька область

Історія села

 Із спогадів найстаріших жителів села, які зберегли в своїй пам’яті  літописні  дані з церковного архіву, населений  пункт заснований  у 1477 році.

        Територія  на якій розміщений населений пункт  с. Порохня , в старовину була покрита  лісом. Охоронцем  цього лісового  масиву був лісник сторож  на прізвище Порохновський ,який був першим жителем населеного пункту і за чиїм прізвищем було названо населений пункт. Поступово люди почали вирубувати ліс і заселяти звільнену місцевість. Переміщення населеного пункту не відбувалось, лише він розширювався за рахунок поселення жителів. На території населеного пункту і в його околицях не збереглося залишків укріплень, курганів які б свідчили про напад інтервентів, а також і спогадів про національно-визвольну боротьбу українського народу ХУ-ХУІІІ ст.

          До 1861р. жителі с. Порохня були кріпаками. Земля на території села належала поміщикам і їх предкам. Більшість селян  були безземельними.

          Життєвий рівень населення був надто низький, частина селян в літній період виїжджала на заробітки в інші губернії, німецькі колонії.

          В с. Порохні до 1872-73 р. школи не існувало. Вперше школа була відкрита в 1873 році ,яка була підпорядкована церкві .Вчителями були  Козак Кирило, дяк Апонович та Гладкий Павло.

          Не було в селі і лікувальних закладів.

          В період соціалістичної революції керівником підпільного комітету був більшовик, родом невідомо звідки Попович Тихін. Більшовики, члени комітету, похоронені в братській могилі в селі Маначин.

          В 1920 р. восени с. Порохня була звільнена від білополяків армією Котовського Г.І.

       В 1924р.- створена партійна організація ,а в 1927р.- створена комсомольська організація. Першими комсомольцями були: Мартинчук Іван Тихонович (секретар) ,Білецький Франц Іванович, Гладка Катерина Федорівна.

         Комітет незаможних селян : Кімнацький Ф.І., Божук Ярина, Басистюк Андрій.

        1928 р. – біднота  і частина середняків об’єдналися в товариство по спільному обробітку землі. В селі було створено товариство «Комунар»,головою якого був Король Мирон і «Червоний орач»,голова Кімнацький.

        1930 р. – товариства об’єдналися в артіль ім. Петровського, головою якої був Осадчук, а в 1959р. вона була переіменована в артіль «Росія».

       В 1940 р. в селі працювало три трактори, дві сівалки та один автомобіль.

       Ланкові Балюк Ольга , Поліщук Ганна були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. В цьому ж році село було частково електрифіковано.

      В 1930 р.- створено лікнеп. Неписьменність в основному була ліквідована в 1933 році. Загальне початкове навчання було впроваджено в 1930 році.

      Початкова школа була перетворена в неповну середню школу  в 1933-34 роках.

      В 1928-30 р. було побудовано  клуб на 200 місць. В бібліотеці нараховувалось 400 книг. При клубі працювали гуртки художньої самодіяльності.

      05 липня 1941 року німецько-фашистські загарбники окупували Порохню. Було розстріляно 14 чоловік, 40 чоловік було вивезено до Німеччини на каторжні роботи.

     15 березня 1944 року – село  було визволено від німецьких окупантів. Загиблим воїнам було споруджено пам’ятник ,який пізніше перевезено у Війтів ці, де споруджено братську могилу. Під час окупації було спалено 14 хат колгоспників, худобу було забрано окупантами.

       В 1949 р. в селі була завершена відбудова всіх виробничих приміщень і почалось будівництво нових.

     Лютий  1959р.- укрупнення колгоспу :с. Порохня і с. Лозова об’єдналися під назвою «Росія».В колгоспі працюють спеціалісти : Кушнір Євген - агроном, Стасюк  Анатолій - зоотехнік ,Кучер Григорій – агроном –бригадир городньої бригади, Свинобойчук Олексій –ветфельдшер.

      В 1963р.- налічується 10 твариницьких ферм, 3 – птахоферми, 2 – зерносховища, 1 – майстерня по ремонту сільгоспінвентаря, один гараж, людник будинок для зимівлі бджіл, млин ,олійня.

     01 січня 1963 р.- в ІІІ бригаді налічується : 4 трактори,4 автомашини, 2 зернових комбайни, 1 бурякокомбайн, 1 комбайн для збирання кукурудзи. Є кваліфіковані механізатори : 8 трактористів, 8 шоферів, 4 комбайнери.

     Село має телефонний зв'язок  з райцентром  і навколишніми населеними пунктами.

     1977р.- реорганізація колгоспу : с. Порохня   та  с. Кривачинці об’єдналися  під назвою «Дружба» .

    1992р. – с. Порохня від’єдналося від колгоспу «Дружба» і створило власне КСП «Порохнянський» (голова Назар Я.В.).На території підприємства було побудовано зерно тік , майстерню для ремонту с/г техніки, ферму та закуплено нову техніку : трактори, машина, комбайн .

    1995 р. – розпочато газифікацію села з допомогою сільськогосподарського формування , підключено 14 хат.

    2002 р. – завершено газифікацію в селі за власні кошти жителів , газ підключено до 80 дворів.

    9 вересня 1992 р.- утворена Порохнянська сільська рада, до складу якої входить село Порохня ( голова Свинобойчук М.С.) .Функціонує і на даний час ( голова Вітка П.М., секретар Мала І.О.)

    2006 р.- майже завершилась телефонізація села /залишилась вул. Садова /.      В селі працює – 80 телефонних  точок.

    2006 рік – на території села діє СТОВ «Злагода».

    2006р. – завершена телефонізація вулиць Карла Маркса та Жукова;

    2007р. – телефонізовано вулиці Тернопільську та Садову;

    2008р. –повністю замінена лінія електропередач ; встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору 1932-1933 рр. біля обеліска в центрі села.

   31 жовтня 2010 р. – відбулися вибори сільського голови – сільським головою обрано – Дрозд Ольгу Миколаївну , секретарем – Малу Ірину Олексіївну , головний бухгалтер сільської ради – Попович Оксана Миколаївна.